Микола Нордвік: Зарплата - ознака рабства?

• Заробітна плата є грошовою компенсацією, яку отримує робітник в обмін за свій труд. Головним мотиваційним фактором для людини-робітника щодо праці за гроші є бажання задовольнити власні потреби.
  
  Він може постійно шукати найзручніші шляхи та способи реалізації цієї мети та найкращій спосіб винагородження. Окрім цього, важливим чинниками стосовно умов праці та розміру заробітної плати залишатимуться питання щодо забезпечення його тривалої працездатності, матеріального достатку власної родини, підвищення освітнього та культурного рівня, а також медичного обслуговування.

  Зарплата у лещатах корупції
  
  Дослідження різних факторів, що мають вплив на сферу оплати праці, дало змогу встановити її залежність від рівня корупції. Наприклад, в окремих країнах Європи, як представлено на діаграмі, така залежність має високий ступінь.
  
  Так, у Данії, де рівень корупції є найнижчим у світі (перше місце у рейтингу Transparency International за 2012 рік) середня зарплата становить 6628 доларів. У Норвегії (7 місце) - 6429 доларів, Швейцарії (6 місце) 5600 доларів, у Німеччині (13 позиція) 2865 доларів.
  
  
  
  У той же час у країнах, де рівень корупції "зашкалює", рівень середньої заробітної плати менший у рази. Наприклад, це стосується Росії (133 місце) – 746 доларів, Білорусі (123 місце) – 450 доларів, України (144 місце) – 368 доларів.
  
  Дуже часто ці два показники взаємозалежні між собою. Адже так само, чим менший рівень оплати праці, тим вищий рівень корупції, в тому числі – вимушеної корупції, коли заробітна платня чиновника не дозволяє прогодувати сім'ю.
  
  Разом з цим, цікаво проаналізувати розмір середньої зарплати у нашій країні у розрізі видів економічної діяльності.
  
  За даними Держкомстату у березні 2013 року середня заробітна плата в Україні становила 3080 гривень. При цьому найбільшою вона була у працівників авіаційного транспорту – 11454 гривень.
  
  Суттєво позаду від працівників авіації за рівнем зарплати знаходяться працівники, що займаються фінансовою та страховою діяльністю – 6133 гривень. Далі розташувалися працівники інформаційної сфери – 4627 гривень, наукові дослідники та промисловці 3652 та 3605 гривень відповідно.
  
  
  
  Працівники із сфери державного управління знаходяться впритул до середнього рівня по Україні, їхня заробітна плата становить 3174 гривень. Приблизно ж на такому рівні знаходяться працівники мистецтва, спорту та розваг - 3082 гривні.
  
  У нижній частині цього переліку знаходяться працівники освіти 2498 гривень, будівництва 2443 гривні, охорони здоров’я - 2178 гривень. А замикають список українські аграрії з показником у 2034 гривні, що складає лише 17,8 відсотка від середньої зарплати у авіаційному транспорті.
  
  Хоча, офіційна статистика і не враховує тіньового сектору економіки, який складає не менше 50%, вона в повній мірі відображає загальнодержавні тенденції.
  
  Окрім здивування щодо такого значного контрасту, виникає питання, як можна жити та навіть існувати з такими доходами в Україні сьогодні?
  
  Слід розуміти, що якщо заробітна плата забезпечує лише виживання працівника та його родини, то це є порушенням вимог статуту Міжнародної організації праці (МОП), до речі, членом якої є наша держава.
  
  Головний спеціаліст облдержадміністрації має посадовий місячний оклад в розмірі близько 700 гривень, головний спеціаліст рахункової палати може отримувати близько 1600 гривень, посадовий оклад керівних працівників і спеціалістів Апарату та секретаріатів комітетів Верховної Ради України, а також помічників-консультантів народних депутатів України становить 2033 гривні.
  
  При цьому на відмінності у зарплатах суттєву роль відіграє непрозора система преміювання.
  
  У 2013 році влада обіцяла підвищити оклади для держслужбовців шляхом внесення змін до діючого законодавства, але, за ініціативою депутатів від провладної партії, ця подія відкладена до наступного року.
  
  При цьому слід зазначити, що при спрямуванні цього законопроекту жодних економічних розрахунків надано не було, а у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування цей проект взагалі не знайшов підтримки.
  
  Зрозуміло, що у влади, на виконання своїх обіцянок, по-перше, просто немає грошей, а, по-друге, навіщо холопам щось покращувати? Вони мають увесь свій час ламати голову як прогодувати родину.
  
  Останні зміни щодо підвищення посадових окладів відбулися у лютому 2008 року. Тоді уряд Ю.В. Тимошенко підняв посадові оклади на 45 відсотків, після чого зростання припинилося.
  
  Мізки, що тікають
  
  Низька заробітна плата є однією з головних причин для втечи мізків (англ. brain drain). Для країн, де таке явище спостерігається значним чином, його наслідки порівнюються із втечею капіталу, економічними та навіть політичними збитками.
  
  У наш час дві третини світового ВВП виробляється за рахунок використання кваліфікованих спеціалістів, тому за кваліфікованих спеціалістів та вчених між різними країнами йде гостра конкурентна боротьба.
  
  Для забезпечення економічного росту на рівні 2-3 відсотків Європейський Союз має намір щороку залучати кваліфіковану робочу силу в обсязі не менш як 800 тисяч осіб.
  
  Основними джерелами такого притоку розглядаються крани Східної Європи. Головним конкурентом для ЄС у цьому питання є США, де рівень оплати їхньої праці є значно вищим, навіть ніж у країнах-членах ЄС.
  
  За підрахунками Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку сукупні втрати від еміграції одного спеціаліста складають приблизно 1 мільйон доларів.
  
  З боку країн-конкурентів, з метою збереження та заохочення фахівців для діяльності на власних територіях, вживаються різні ініціативи. Наприклад, у ЄС виділено 1,5 мільярди євро на створення відповідних консультаційних центрів для професійної орієнтації та працевлаштування випускників європейських вишів.
  
  Уряд Канади запровадив для своїх вчених, які працюють у США, надання п’ятирічних грантів у розмірі 500 тисяч доларів для повернення та продовження досліджень на батьківщині.
  
  Чи може Україна конкурувати сьогодні з іншими країнами у боротьбі за іноземних вчених або, навіть, запобігти від’їзду власних фахівців за кордон?
  
  Відповідь очевидна – на жаль, ні. Як український вчений із місячною заробітною платою, яка в еквіваленті становить близько 450 доларів може думати про світові відкриття?
  
  Замість того, щоб виплачувати достойну заробітну плату вченим чи викладачам вишів, влада робить цю послугу чиновникам високого рангу і, тим самим, позиціонує їх як нову українську еліту.
  
  У цьому зв’язку корисно привести у приклад досвід Японії, де на законодавчому рівні встановлено рівень зарплати для шкільних вчителів, що має перевищувати середній показник по промисловості у 1,8 рази.
  
  У Німеччині сьогодні вже не витрачають час на розробку складних програм чи заходів. Наприклад, генеральний директор Федерального агентства з працевлаштування Франк Вайзе запросив для роботи в Німеччині лікарів та інженерів з країн Південної Європи. За словами чиновника ринок праці в Німеччині потребує 200 тисяч нових іноземних робочих щороку.
  
  Число робітників з Іспанії, Греції та Італії зросло у 2013 році на вісім відсотків у порівнянні з минулим роком.
  
  Під час минулорічного візиту пані Ангели Меркель до Іспанії, де рівень безробіття серед молоді сягнув 50 відсотків, пролунала недвозначна заява про можливість знайти роботу у Німеччині молодим іспанським спеціалістам.
  
  Аналогічні проблеми щодо нестачі робочої сили на фоні низьких показників народжуваності наявні і у Нідерландах та Данії.
  
  Проблеми витоку кваліфікованих працівників є і в Росії та в Україні. Наприклад, у період 1989-2004 років з Росії виїхало 25 тисяч вчених, а 30 тисяч науковців працює за кордоном за контрактом.
  
  І це є найбільш затребувані вчені, що знаходяться в продуктивному науковому віці. Сьогодні число зайнятих в науці в Росії становить близько 40% від рівня 90-х років.
  
  Вже тривалий час простий українець практично знаходиться один на один із своїми економічними та соціальними проблемами. Він не має достойного захисника його інтересів ні у Верховній Раді, ні у профспілках, які у нашій державі існують лише номінально.
  
  Влада по самі вуха загрузла у корупції і не прозоро розподіляє бюджетні доходи, яких вже не вистачає на здійснення основних державних функцій. За таких умов зрозуміло, що сподіватися на матеріальний достаток родинам простих українців сьогодні не варто.

  
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
  

  • 5 важливих моментів грудного вигодовування
    
  • Як налагодити стосунки між дітьми в сім'ї?
    
  • Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
    
  • В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
    
  • 17 лютого очікуються найбільші морози