Законом України від 13 липня 2023 року № 3238-IX надано право працевлаштованим жінкам, у разі відсутності медичних протипоказань, за власним бажанням розпочинати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами пізніше ніж за 70 днів до очікуваної дати пологів, а також переносити невикористані дні відпустки на період після пологів.
При цьому загальна тривалість такої відпустки, передбачена законодавством, не змінюватиметься.
Проце пише «Кадровик».
Відповідно до внесених цим законом змін (як приклад), жінка зможе використати 20 днів відпустки до очікуваної дати пологів та 106 днів — після, загальна тривалість відпустки залишиться незмінною та становитиме 126 днів.
Якщо жінка не бажає розпочинати таку відпустку пізніше або ж наявні медичні протипоказання, діятиме «стандартний» розподіл днів відпустки до та після пологів.
Законом № 3238 внесено низку змін до таких законодавчих актів України (у питанні можливості перенесення жінкою частини відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами):
Кодекс законів про працю України; далі — КЗпП (ст.179);
Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. 30);
Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (ст. 17);
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (ст. 18).
Наголошуємо, що у період дії воєнного стану роботодавець не може відмовити працівниці в наданні відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку навіть під час призупинення дії трудового договору, а також не може звільнити її під час таких відпусток — статті 12 та 5 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136).
Таким чином, незважаючи на призупинення дії трудового договору, працівниці має бути нарахована та виплачена допомога по вагітності та пологах з урахуванням змін в законодавстві.
Забороняється звільнення з ініціативи роботодавця вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.
Але це не стосується випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.