Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП, звільнення працівника за скороченням чисельності або штату в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці не допускається.
Крім випадку повної ліквідації роботодавця або якщо працівник не з’являється на роботі понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Про це пише Кадровик.
Проте, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Отже, можна звільнити працівника 6 березня за скороченням, якщо працівник вже став до роботи після періоду тимчасової непрацездатності.
Якщо ж працівник продовжує хворіти, то в такому разі датою звільнення буде перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.