Вимушений прогул — це час, протягом якого працівник не мав змоги виконувати трудові функції з вини роботодавця чи уповноваженої ним особи.
Вимушений прогул може мати місце у таких випадках:
необґрунтована відмова прийняти особу на роботу;
несвоєчасне укладення трудового договору;
усунення працівника від роботи та звільнення без законної підстави;
переведення на інше місце роботи з порушенням законодавства;
неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці;
затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки тощо.
Отже, вимушений прогул має місце коли внаслідок протиправних дій чи бездіяльності роботодавця особа не може виконувати свої трудові функції, відповідно реалізувати своє право на працю та одержувати заробітну плату.
Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу, підлягає поновленню на роботі.
Під час винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу або різниці в заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за 1 рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше 1 року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу (частина друга ст. 235 КЗпП).
Аналогічно: якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (частина третя ст. 235 КЗпП).
Згідно з частиною п’ятою статті 235 КЗпП, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу.
У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середньої заробітної плати або різниці в заробітній платі за час затримки (ст. 235 КЗпП).