Правовідносини найманого працівника та роботодавця регламентує Кодекс законів про працю України (КЗпП), який і визначає, зокрема, підстави та порядок звільнення з роботи. Кодекс передбачає звільнення як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця.
Останній рік вніс суттєві корективи в процедуру такого мирного, здавалося б, процесу, як звільнення з роботи.
Багато людей змушені були просто втікати зі своїх домівок, і їм було зовсім не до того, щоб пройти процедуру звільнення з роботи, та й роботодавцям у цій ситуації було також явно не до того.
Однак звільнитися з роботи у цьому випадку також можливо, це передбачає як ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так і ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Для цього людині, яка має статус внутрішньо переміщеної особи та не могла припинити дію трудового договору з роботодавцем у порядку, визначеному Кодексом законів про працю, необхідно звернутися до Центру зайнятості за нинішнім місцем проживання.
Там вона може подати на ім’я роботодавця заяву про припинення трудового договору. Датою його припинення вважатиметься дата, наступна за датою подання такої заяви.
Подальші дії щодо процедури припинення трудового договору вчинять співробітники Центру зайнятості, а людина отримає право на набуття статусу безробітного й отримання допомоги по безробіттю.