Міжнародний валютний фонд опублікував жовтневий звіт технічної місії Фонду, який ґрунтувався на інформації, доступній на той момент. Тобто до внесення змін у Податковий кодекс у грудні.
Але документ цікавий тим, що відображає бачення експертів Фонду щодо податкової системи й рекомендації для влади України, а значить може слугувати "дорожньою картою" ймовірних (з часом) змін у чинному законодавстві. Або, принаймні, описує, на чому робитиме акцент МВФ на подальших переговорах з урядом . Це стосується, зокрема, спрощеної системи оподаткування та ЄСВ.
Експерти Фонду рекомендували Україні, зокрема
- не зменшувати ставку ЄСВ нижче 28% (з 1 січня встановлена на рівні 22%);
- вирівняти ставку податку на прибуток та податку на доходи фізосіб на рівні 20% (з 1 січня вони становлять 18%);
- позбавити можливості юросіб та платників ПДВ працювати на спрощеній системі оподаткування (відповідна можливість
лишилася, хоча й для ІІІ групи платників єдиного податку був суттєво знижений поріг річних доходів з 20 млн грн. до 5 млн грн., що зрештою частину "спрощенців" виштовхає в загальну систему оподаткування або спонукатиме "подрібнюватися").
Як заявляла глава Мінфіну Наталія Яресько, МВФ зрештою схвалив прийнятий в грудні бюджет України на 2016 рік. А отже й податкові зміни, які подекуди йшли врозріз з рекомендаціями Фонду.
Нижче – витяг з доповіді технічної місії МВФ:
"В Україні існує дуже великий неформальний сектор, який є перешкодою на шляху реалізації соціального та економічного потенціалу країни. Фіскального простору для відмови від цих податкових надходжень наразі немає. Перенесення податкового тягаря з праці (згідно з рекомендаціями попередніх місій ДБП) не може ставити під загрозу цілісність державних фінансів; втрата надходжень має бути компенсована з надійних джерел.
План об`єднання ЄСВ, військового збору та ПДФО в єдиний податок з доходу спочатку за ставкою 29% з валової суми заробітної плати (з включенням до бази оподаткування ЄСВ та військового збору) не видається реалістичним.
Немає гарантій того, що зарплати фактично зростуть для всіх; перехід на нову схему не є обов`язковим, а податок для осіб, які одержують більш високу заробітну плату, за запропонованою схемою зросте, тому вони, ймовірно, залишаться на старій системі. Цей план неминуче призведе до втрати всієї уявної користі від спрощення оподаткування через співіснування двох різних режимів справляння ЄСВ. Крім того, спрощення, досягнуте шляхом впровадження єдиного податку з доходу, є радше ілюзорним у тому випадку, якщо пенсійне забезпечення належить до системи соціального захисту, оскільки пенсії корелюють із внесками, а базою для нарахування пенсій і надалі служитиме місячний розмір оплати праці кожного окремого платника податків. Вимоги до звітності та адміністративні процедури докорінних змін не зазнають.
Можливість фінансування системи соціального захисту населення повністю за рахунок державного бюджету слід розглядати лише в контексті одночасного та повного перегляду всіх виплат, що мають здійснюватися з цієї системи. Із цим питанням тісно пов`язана проблема спрощеної системи оподаткування
Вона спочатку була запроваджена для малих підприємців, але згодом стала відкритою й для решти. Цей режим надає платникам податків, що відповідають певним критеріям, сплачувати дуже низький податок на дохід та символічний внесок на ЄСВ, а також створює широкі можливості уникнення оподаткування для роботодавців, які укладають зі своїми працівниками договори як із незалежними підприємцями. Для відновлення горизонтальної справедливості по відношенню до звичайних працівників потрібна докорінна реформа ЄП, покликана розв`язати такі проблеми: граничний розмір доходу (обороту) для ЄПС є надто високим; система, фактично, скасовує граничне значення доходів для реєстрації платника ПДВ; система необґрунтовано поширюється на юридичних осіб і створює для найманих працівників значні стимули у формі зниження платежів з податку та ЄСВ для перетворення на незалежних підприємців — при цьому з цією практикою зараз важко вести боротьбу через погані правила та незадовільну практику забезпечення дотримання законів. Водночас, не слід переоцінювати потенціал одержання додаткових податкових надходжень з огляду на складність оподаткування цього сегменту населення.
У цьому звіті схвалюється зниження ставок ЄСВ (як окремого податку з фонду оплати праці в його нинішній формі) та запровадження значно суворішого режиму для (насправді) малих самозайнятих платників податків; при цьому ми заявляємо про відсутність упевненості в тому, що саме по собі зниження ставок дасть змогу суттєво зменшити неформальний сектор.
Міжнародний досвід показує, що для цього потрібен комплексний підхід, що спирається на зміни в регуляторному середовищі, доступ до фінансових послуг і забезпечення якісних соціальних виплат. Місія вважає, що надходження, упущені внаслідок зниження ставок ЄСВ, мають бути компенсовані за рахунок добре визначених джерел; не можна наперед розраховувати на наступне розширення бази оподаткування завдяки низьким ставкам ЄСВ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Китай підтримує створення "Нового шовкового шляху" в обхід Росії
Можливим сценарієм може стати зниження середньої ставки ЄСВ, наприклад, до 28% (зі збереженням лише невеликої кількості з нинішніх 67 ставок на основі рівня ризику); підвищення граничного розміру цього податку з фонду оплати праці до 25 мінімальних зарплат (МЗ) й компенсація надходжень, головним чином, за рахунок непрямих податків.
Спрощена система оподаткування має бути спрощена з ліквідацією її пільгового характеру шляхом виключення з неї всіх юридичних осіб та платників ПДВ. Має бути встановлене єдине граничне значення для ПДВ та ЄП, яке можна підняти до 2 млн гривень. При цьому мають застосовуватися загальні ставки податку на доходи фізичних осіб, але до спрощеної бази обліку грошового потоку — окрім самозайнятих осіб із дуже низьким доходом, які й надалі сплачуватимуть невеликий платіж (як це зроблено зараз для 1-ї групи платників ЄП). До всіх платників податків (крім найменших платників, що зараз належать до 1-ї групи платників ЄП) мають застосовуватися звичайні ставки ЄСВ.
Попри недавні реформи чинна загальна система оподаткування залишилася складною, але її складність пов`язана, головним чином, із заплутаною та подекуди двозначною мовою її текстів, що тягне за собою відмінне та довільне тлумачення законодавства. Це створює плідний ґрунт для антагонізму між платниками податків і ДФС, а брак дієвих механізмів урегулювання спорів (адміністративних або судових) лише загострює його. Таким чином, мета пропозицій зі спрощення податкової системи часто полягає в тому, щоб зв`язати ДФС руки або запровадити схеми, що дають платникам податків змогу обходити податкову службу. Інші схеми спрощення, що зараз обговорюються, є, в основному, ілюзорними: просте зменшення кількості ставок ПДФО, впровадження фіксованого податку або заміна ППП на податок на розподілені дивіденди (за естонською моделлю) не забезпечує значного спрощення. Прибутки корпорацій усе одно доведеться розраховувати з одним недоліком: сплата податку на прибуток підприємств потенційно може відкладатися на невизначений строк.
Місія згодна з тим, що ПК потребує спрощення шляхом внесення ясності в нього та вдосконалення технічних аспектів написання законопроектів, але при цьому необхідно внести й значні зміни до податкової політики. У зв`язку з цим у цьому звіті з певним рівнем деталізації розглядається податок на прибуток підприємств (ППП) та визначається ряд проблем у структурі цього податку, які можуть бути усунуті вже в короткостроковій перспективі. Крім того, цілісності податкової системи сприяло б також прирівнювання ставки ППП до граничного розміру ставки ПДФО, що становить 20%, для усунення стимулів для арбітражу з використанням обох режимів оподаткування з урахуванням того, що надходження від ППП є досить низькими за міжнародними стандартами".