Все більше країн і компаній планують польоти на супутник Землі, тому з’явилися ті, хто хоче, щоб ООН розробила відповідні правила, поки не пізно.
Основою для космічної активності сьогодні залишається “Договір про космічний простір” від 1967 року, за дотриманням якого стежить віденське відділення ООН з питань космічного простору. Ключовий принцип угоди стверджує, що космос не може підлягати суверенітету будь-якої країни, не стане предметом приватної власності і не буде місцем розміщення ядерної зброї. Використання Місяця та інших космічних тіл обмежується суто мирними цілями. США підписали цей документ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кабмін перегляне розміри субсидій
Деякі країни, серед яких США і Люксембург, прийняли закони, в яких визнається, що приватна власність поширюється на видобуті в космосі ресурси. І хоча юристи можуть не погоджуватися з такими формулюваннями, вказуючи на протиріччя “Договору про космічний простір”, який бере гору над національними юридичними постановами, тенденція, на думку Хенлона, цілком очевидна: низка країн і компаній мають грандіозні плани щодо космосу. І освоєння Місяця у них – лише одна з багатьох комерційних і наукових перспектив.
У 2013 році Китай став третьою країною, яка змогла здійснити “м’яку” посадку на Місяці. Країна в межах своєї космічної програми вже більше двох років вивчає поверхню природного супутника за допомогою безпілотних роверів. Китай також збирається запустити новий зонд на Місяць – “Сhang’e-5 в кінці цього року або в 2018-му, який привезе зразки на Землю. Пілотована експедиція запланована на середину 2030-х років.