Згідно з Цивільним кодексом України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.
До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Ця норма визначає юридичну долю спадщини, стосовно якої не міститься розпоряджень у заповіті. Така спадщина відкривається на користь спадкоємців за законом, а у випадку їх відсутності – переходить до територіальної громади, відповідно статті 1277 ЦК.
При цьому, оскільки види спадкування – за заповітом і за законом – розглядаються як окремі і цілком самостійні, у разі закликання до спадкування однієї особи одночасно за обома підставами – за заповітом і законом, прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом не означає, що останній позбавляється права на спадкування за законом.