Днями зустріла колегу, з якою тривалий час працювала в Страсбурзі на сесіях ПАРЄ. Тоді, а це було років п'ять тому, ми, як журналісти, представляли різні країни: я - Україну, вона - Вірменію. Багато чого змінилося відтоді... Я вже не так часто відвідую заходи за межами країни, а вона продовжує їздити по різних "точках". І ось недавня розмова з моєю знайомою змусила замислитися над ситуацією в Україні ще більше. На моє запитання, яким вітром занесло колегу до нас, вона повідала, що приїхала відстежувати результати роботи другого етапу проекту, що реалізується в Україні Європейським Союзом та програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду".
Днями зустріла колегу, з якою тривалий час працювала в Страсбурзі на сесіях ПАРЄ. Тоді, а це було років п'ять тому, ми, як журналісти, представляли різні країни: я - Україну, вона - Вірменію. Багато чого змінилося відтоді... Я вже не так часто відвідую заходи за межами країни, а вона продовжує їздити по різних "точках". І ось недавня розмова з моєю знайомою змусила замислитися над ситуацією в Україні ще більше. На моє запитання, яким вітром занесло колегу до нас, вона повідала, що приїхала відстежувати результати роботи другого етапу проекту, що реалізується в Україні Європейським Союзом та програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду".
Журналістка була під враженням від побаченого ... У Київській області є село Яблуневе. На сайті проекту сказано, що "тут сільська громада" Оберіг "завершила свій перший Мікропроект "Енергозбереження в школі ", замінивши 86 вікон і дверей. В результаті проведеного тендеру, громаді вдалося заощадити понад 32 тис. грн і додатково встановити 17 вікон, 3 дверей і поштукатурити 17 укосів. Громада дуже пишається своїми досягненнями. Провівши гостей по школі, вона продемонструвала їм результати своєї роботи".
І правда, журналістам показали сільську школу з новісінькими вікнами і дверима, яка на тлі інших сільських навчальних закладів, звичайно, тепер виглядає пристойно. Але на цьому все й завершилося - грошей від проекту і тих, що зібрали власними силами, вистачило тільки на частковий ремонт, а не на капітальний. Але, як у нас водиться, без хвалебних од "благодійникам" не обійшлося - місцеві для високих гостей організували концерт і фуршет!
Звучали гучно слова подяки, навіть у віршах, керівництву програми зокрема, і ЄС і ПРООН, - в цілому. Столи накривали не закупленими продуктами, а стравами, приготованими людьми вдома. Моя приятелька помітила, що селяни з дому збирали на це "вшанування" останні крихти. Швидше за все, відривали від сім'ї і власних дітей, щоб задобрити "дядьків із портфелями". Після побаченого моя знайома зізналася, що не знає, про що писати, окрім критики. Вона була вражена бідністю наших сільських шкіл і нашим раболюбством перед тими, хто дає гроші на вікна й двері. При цьому вона якось мимохідь зронила, мовляв, напевно, це залишилося від минулих часів, коли співали хвалебні оди партії.
Але з цим, мабуть, не погоджуся. Так, оди співали. Але тільки після того, як здавали достроково в експлуатацію школи, лікарні, поліклініки та житлові будинки. Тоді навіть було соцзмагання і вважалося престижним бути першим і будувати якісно для людей. А що зараз? Більшість сільських шкіл донині без туалетів - діти навіть взимку змушені ходити справляти нужду в бараці на вулиці. Чинна влада клятвенно обіцяє, що максимум до середини жовтня вирішить проблему. Але при цьому перекладає це питання на плечі місцевих бюджетів, мовляв, дане питання - у їхній компетенції. Криза системи? - Криза влади ...
Оксана Ващенко, ІА "ГолосUA"
Додати коментар