НАК "Нафтогаз України" знову декларує намір вийти на ринок дистрибуції нафтопродуктів.
Так, всі попередні спроби НАК стати повноправним гравцем на ринку реалізації нафтопродуктів потерпіли фіаско. Причина – неграмотна політика менеджменту компанії та бажання нафтогазових чиновників заробити.
Наприклад, в минулому дочка НАК "Укргазвидобування" працювала із 124 заправками під брендом "Екоіл". Проте, у 2005 році НАК розформувала свою мережу джоберських і власних заправок. Співпраця з мережею "Екоіл" розвалилася через нездатність компанії забезпечити необхідну кількість бензину і дизельного пального.
Потім були і інші спроби. У 2011 році в Міненерговугілля, якому підпорядковується "Нафтогаз", загорілися ідеєю регулювати внутрішні ціни на нафтопродукти шляхом введення мит на імпорт, створення мережі АЗС при "Нафтогазі" та переробки нафти на Лисичанському НПЗ за давальницькою схемою.
Ідею з митами на імпорт тоді відклали на майбутнє через стрибок котирувань цін на нафту на світових біржах.
Нафтопродукти, отримані на Лисичанському НПЗ за давальницькою схемою, не користувалися попитом через високу вартість, оскільки нафту перед цим прогнали через низку прокладок, щоб чиновники і собі заробили.
Натомість, схема із закупівлями 69 АЗС і трьох нафтобаз не пройшла через скандал, який здійнявся тоді у ЗМІ. Справа в тому, що ДК "Укргазвидобування", яка мала управляти цими АЗС, оцінила кожну заправку у 18,8 мільйонів гривень при ринковій ціні 2,4-12 мільйонів гривень. На всю операцію планувалося витратити 1,3 мільярда гривень.
І зараз історія повторюється. У 2012 році Міненерговугілля вирішило реанімувало ідею із митами, щоб українці скинулись на модернізацію НПЗ українських олігархів, а "Нафтогаз", у свою чергу, повернувся до ідеї виходу на ринок дистрибуції нафтопродуктів.
Зокрема, в липні НАК підписала два меморандуми щодо стабілізації цін на нафтопродукти в Україні. Перший компанія підписала з The Rompetrol Group, що належить державній нафтогазовій компанії Казахстану "КазМунайГаз". Він передбачає створення СП для розвитку роздрібної мережі автозаправних станцій.
Мотивація "Нафтогазу" у цьому меморандумі зрозуміла, адже мова йде про створення мережі АЗС, яка в майбутньому налічуватиме 700 заправок. Така співпраця відкриє для чиновників "Нафтогазу" доступ до бюджетних потоків грошей, які виділятимуться на створення СП.
Але вибір НАК як менеджера для експансії на український ринок нафтопродуктів залишається незрозумілим рішенням Rompetrol. Оскільки, незважаючи на всі спроби, НАК так і не зарекомендувала себе повноцінним гравцем на ринку.
Другий меморандум підписано з Азовською нафтовою компанією (АНК), яка володіє міні-НПЗ в Маріуполі. Ця компанія позиціонує себе як виробник альтернативного пального з додаванням більше 30% біокомпонентів.
Нагадаємо, в Україні пальне із вмістом біокомпоненту більше 30% вважається альтернативним і звільняється від сплати акцизного збору.
Суть підписаного документа полягає в тому, що "Нафтогаз" ексклюзивно викуповуватиме в АНК весь обсяг виробленого пального і реалізовуватиме його через свою мережу зберігання та дистрибуції.
Іншими словами, як зазначалося в прес-релізі НАКу, АНК отримає доступ до системи зберігання та реалізації нафтопродуктів "Нафтогазу", яку було сформовано при реалізації програми давальницької переробки нафти на Лисичанському НПЗ.
Після завершення всіх процедур НАК купуватиме близько 400 тисяч тонн пального АНК стандарту "Євро-4" і вище. Саме на стільки розраховані потужності маріупольського міні-НПЗ.
Але домовленості "Нафтогазу" з АНК залишають без відповіді низку питань.
Зокрема, невідомо, на яких потужностях "Нафтогазу" зберігатиметься пальне АНК і через які канали реалізовуватиметься. Незрозуміло в якому стані, і де знаходяться нафтобази НАКу. Адже пальне, перероблене на Лисичанському НПЗ за давальницькою схемою, відвантажувалося покупцям одразу із заводу.
Учасники ринку кажуть, що у "Нафтогазу" є домовленості про оренду певних нафтобаз, але НАК не розкриває детальної інформації. Можливий варіант, що пальне намагатимуться одразу відвантажити покупцю з АНК, оскільки нафтопродукт із вмістом "біо" може зберігатися не більше місяця.
Проте, аналітик консалтингової компанії UPECO Олександр Сіренко вважає, що все залежить від формули приготування і частки спиртового компонента в кінцевому альтернативному бензині.
"Наприклад, у Маріуполі роблять INNOVATIVE, у якого термін зберігання, як і у звичайного бензину - не менше 6 місяців", - зазначив співрозмовник.
Також незрозуміло, через які АЗС "Нафтогаз" реалізовуватиме пальне АНК.
Радник голови правління НАКу Фелікс Лунєв в коментарях ЗМІ зазначив, що пальне АНК "Нафтогаз" продаватиме під власним брендом, а потім буде створено мережу орендованих АЗС "Нафтогазу". До кінця 2012 року, за його словами, до неї увійде до 250 власних та франчайзингових заправок.
Конкретної інформації, які саме це заправки, немає. Можливо, в цю мережу увійдуть АЗС ДК "Укргазвидобування". На початку року компанія отримала дозвіл на купівлю 84 автозаправок.
Незрозуміло також, про які конкретно нафтопродукти йшла мова: лише про пальне із вмістом біокомпонентів чи про нафтопродукти загалом, які виробляються на АНК.
Наразі, за даними UPECO, АНК виробляє 3 марки альтернативного бензину INNOVATIVE: Е95, Е92 і Е80. Також разом із профільним інститутом МАСМА компанія розробляє INNOVATIVE-dizel.
"Палива флотські, мазути, гас і розчинники - компанія випускає традиційним способом і до альтернативних ця продукція не відноситься", - підкреслив Сіренко.
В секреті тримається і вартість співпраці "Нафтогазу" із АНК. За орієнтовними підрахунками, АНК заробить на продажу такого бензину "Нафтогазу" 3 мільярди гривень на рік - це 300-400 тисяч тонн пального.
Маржа "Нафтогазу" при продажі в мережах може становити від 5 до15%. Отож, "Нафтогаз" заробить від 150 до 450 мільйонів гривень.
Враховуючи підписаний меморандум Сіренко припускає, що варто очікувати поставок вуглеводневої сировини НАКом на АНК по давальницькій схемі.
"За моїми даними, наразі АНК купує сировину на ринку - як за довгими контрактами, так і на споті. Це нафта і газовий конденсат український і імпортний (Казахстан). Спиртову складову теж купують як в Україні, так і імпортують. Присадки, стабілізатори – імпорт", - додав Сіренко.
І, нарешті, головне питання - навіщо "Нафтогазу" співпрацювати з міні-НПЗ, який тільки почав виробляти біопальне у невеликих кількостях. І які заслуги у власників АНК перед вітчизняним ринком нафтопродуктів, що держава бере на себе зобов’язання гарантувати стабільний збут її продукції?
"Реальна економіка" звернулася до "Нафтогазу" з проханням роз'яснити вище перераховані моменти, але запит залишився без відповіді.
Перераховані вище тези з невідомими складовими наштовхують на думку, що справжня мета меморандуму "Нафтогазу" з АНК – вивести гроші з держкомпанії, прикриваючись закупівлею альтернативних нафтопродуктів.
Приховати таку схему від суспільного ока допоможе закон, нещодавно підписаний президентом Віктором Януковичем, який дозволяє держкомпаніям не звітувати про свої держзакупівлі.
На думку про банальний вивід грошей з "Нафтогазу" до кишень чиновників наштовхує і той факт, що джерела "Реальної економіки" кажуть, що ідею співпраці з АНК пролобіював Фелікс Лунєв, якому належить частка в цій компанії.
Лунєв вважається ідеологом всієї "нафтової" програми НАКу і є радником голови правління Євгена Бакуліна, який, в свою чергу, є креатурою міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка. Тому без відома Бойка цей проект навряд чи втілився у життя.
Також Лунєв активно коментує у ЗМІ тему змішування пального з біокомпонентами.
До осені 2011 року Лунєв працював виконавчим директором ТОВ "ТНК-ВР Коммерс". В останній рік своєї роботи в цій компанії Лунєв активно взаємодіяв з чиновниками Міненерговугілля, в тому числі в рамках лобіювання введення мит на імпорт нафтопродуктів.
Крім цього, варто пригадати, що Лунєв знайомий з Юрієм Борисовим, який очолює нафтогазівську дочку "Укргазвидобування", і вважається людиною Дмитра Фірташа. Лунєв та Борисов разом навчалися в Чернівецькому національному університеті імені Федьковича.